Хоча найперший персональний комп’ютер було створено ще у 1977 році відомою (як тоді так і сьогодні) фірмою Xerox, історію сучасних персональних комп’ютерів прийнято відраховувати від 1981 року, коли було створено перший персональний комп’ютер фірми. Саме поява цього комп’ютеру дала потужний поштовх для розвитку ринку персональних комп’ютерів – комп’ютерів, що призначені для використання одним користувачем. До появи такої обчислювальної машини комп’ютери робилися громіздкими і досить потужними, щоб обслуговувати декількох користувачів одночасно. Звичайно ціна таких комп’ютерів була занадто великою, і купувати їх могли лише великі підприємства, університети та урядові установи.
Рис. 1.1. Типові персональні комп’ютери
З появою IBM ситуація різко змінилася. І справа не лише в тому, що ціна такого комп’ютера була доступною для середньостатистичного користувача, а потужності комп’ютера вистачало для виконання найбільш поширених операцій: редагування текстів, виконання простих розрахунків, ведення порівняно невеличких баз даних. Головною перевагою IBM була так звана «відкрита архітектура» - спосіб побудови комп’ютера з окремих стандартизованих частин (компонентів).
Випуск окремих компонентів є значно дешевшим, ніж побудова цілої обчислювальної машини і багато різних фірм налагодили виробництво окремих компонентів для PC. Це за лічені роки створило новий ринок – IBM сумісних комп’ютерів, жорстка конкуренція на якому сприяла стабільному зниженню цін і одночасно зростанню якості і потужності персональних комп’ютерів. Найбільшу ж вигоду від «відкритої архітектури» отримував користувач. Тепер він міг підібрати собі комп’ютер з окремих компонент згідно зі своїми забаганками та фінансовими можливостями, комбінуючи між собою компоненти різних виробників і поєднуючи їх в одну машину. Крім того, якщо надалі у користувача виникало бажання вдосконалити власний комп’ютер, він міг замінювати лише окремі компоненти, оновлювати їх (робити «upgrade») витрачаючи достатньо помірні кошти. Тому не дивно, що дуже швидко персональні комп’ютери стали використовуватися не лише в домашніх умовах – вони витіснили великі і середні комп’ютери з крупних підприємств, навчальних закладів та урядових установ. І сьогодні майже всюди, де потрібно використання комп’ютерної техніки, використовуються саме персональні комп’ютери.
Що ж таке «Комп’ютер»? Комп’ютер – це, перш за все, машина, і, як і будь-яка інша машина, він призначений для того, щоб здійснювати роботу, яку інакше довелося б робити голими руками. Основна відмінність комп’ютера від більшості інших машин і пристроїв полягає в тому, що ця робота не механічна, а пов’язана з автоматизацією обробки різних видів інформації.
Визначення Комп’ютер – це електронний пристрій для автоматичної обробки інформації
Отримавши загальне визначення поняття «комп’ютер», дамо визначення, що таке «Персональний комп’ютер».
Визначення Персональний комп’ютер– комп’ютер, що призначено для використання одним користувачем
Що може сучасний комп’ютер? На сьогодні комп’ютер повністю здатен задовольнити потреби людства в передачі, зберіганні та обробці різних видів інформації: текстової, графічної, звукової та відео. Тому перераховувати все, що він може дуже довго. Легше сказати, що сучасний комп’ютер не може – він не може замінити людину, її творчість. Комп’ютер не може створювати нову інформацію, нові знання – це прерогатива людини. Тому особливо важливим є ефективна взаємодія між комп’ютером і користувачем. А ефективність цієї взаємодії залежить перш за все від якості знань і вмінь користувача. Придбанню і вдосконаленню необхідних знань та вмінь і присвячено наш курс.
Як працює комп’ютер? Секрет універсальності такого пристрою як комп’ютер полягає в тому, що він здатен виконувати різноманітні програми. Серце комп’ютера– центральний мікропроцесор має певний набір команд по обробці та пересиланню даних. З цих команд, як з цеглинок можна складати найрізноманітніші програми. Саме програми і визначають функціональність комп’ютера і представляють для нас найбільший інтерес. Всі ж електронні пристрої, що входять до складу комп’ютера, призначені лише для того, щоб забезпечити роботу комп’ютерних програм.
Визначення Програма – це послідовність команд мікропроцесора, що виконує певні дії по обробці інформації.
Програми бувають самими різними за складністю, призначенням і функціональністю. Одні програми слідкують за тим, щоб всі вузли комп’ютера працювали разом і не конфліктували між собою. Такі програми називають «системними»
Визначення Системні програми – це програми, що забезпечують роботу різних пристроїв комп’ютера як єдиної системи.
Інший вид програм – це прикладні програми. Прикладні програми призначені для обслуговування користувача і виконання певної роботи. Вони дозволяють написати листа, статтю або книгу, підготувати рекламне оголошення, скласти та перевірити перспективний план роботи підприємства на найближчі пів року, спроектувати механічний редуктор або електронний підсилювач, вивчити іноземну мову, мандрувати по вузлам всесвітньої мережі Інтернет, прочитати останні новини або просто відпочити з цікавим відеофільмом, приємною музикою, захоплюючою грою.
Визначення Прикладні програми– це програми, що виконують практичні задачі по обробці інформації в постійному діалозі з користувачем.
Розповідаючи про те, як працює комп’ютер ми вже декілька разів згадували, що основним призначенням обчислювальної машини є обробка інформації. А як саме сприймає комп’ютер інформацію, зберігає і оброблює її?
Інформація у всесвіті передається і зберігається за допомогою сигналів. Комп’ютер – це електронний пристрій і тому може оперувати лише електронними сигналами. При чому кожен з цих сигналів може приймати лише одне з двох значень («ввімкнено»/«вимкнено» або «високий рівень сигналу»/«низькій рівень сигналу») які прийнято умовно позначати «0» і «1». Такі сигнали називають двійковими або «бітами» (від англ. «binary digit» - двійкова цифра). Всі інформація, що оброблюється комп’ютером представлена наборами цих двійкових сигналів (тобто нуликами і одиничками) так само як і все розмаїття слів нашої мови представляється наборами зі спеціальних символів – букв. Генерація наборів двійкових сигналів для представлення тієї чи іншої інформації називаєтьсякодуванням. Надалі, розглядаючи функціонування тих чи інших програм, ми вже не будемо згадувати про двійкові сигнали – ми будемо говорити про коди – набори двійкових сигналів призначенні для кодування тієї чи іншої інформації: чисел, символів алфавіту, кольорів, звуків тощо.
Визначення Код – це набір двійкових сигналів для представлення тієї чи іншої інформації.
Так само як і набори слів людської мови формують різні інформаційні повідомлення від простої фрази до багатотомного роману або наукової праці, так і з набору кодів формуються різні данні. Щоб відділити одні данні від інших, їх об’єднують в файли, аналогічно тому, як люди створюють книги, щоб відділити один твір від іншого. Кожен файл отримує унікальне ім’я і інші атрибути, що дозволяють не плутати окремі файли між собою.
Визначення Файл– це сукупність даних, що має унікальне ім’я і набір атрибутів.
Так само як і книги для спрощення їх пошуку поєднують в рубрики і каталоги, комп’ютерні файли складають в «папки» (які також іноді в літературі називають «каталогами» або «директоріями»).
Головна 
